Іноді ми ідемо туди, де немає доріг, але є небезпека, де немає надії, але все ще є люди. Інколи ми відправляємося в місця, куди ніхто не хоче їхати, де є потреба, але немає варіантів. Я як її задовольнити. В деяких містах нашої країни все ще вирує життя, не дивлячись на ворога, а в деяких місцях все ще є живі люди, які вже не знають, що буде завтра, які вже пережили багато. Але в нас все ще є надія на краще майбутнє і ми вдячні Богу за захист в можливість їздити і приносити хоч трішки надії в районах Харківщини.
Sometimes we go where there are no roads, but there is danger, where there is no hope, but there are still people. Sometimes we go to places where no one wants to go, where there is a need, but there are no options. How can I satisfy it? In some cities of our country, life is still raging, despite the enemy, and in some places there are still people alive who no longer know what will happen tomorrow, who have already experienced a lot. But we still have hope for a better future and we are grateful to God for the protection and the opportunity to travel and bring at least a little hope to the areas of Kharkiv region.
