Волонтери - супергерої нашого часу. Вони зʼявляються де потрібно у потрібний час, вони дають підтримку, коли вона так необхідна, вони знаходять рішення складних питань, здавалося б, це їх робота, це те, що вони мають робити.
З початком війни в Україні зʼявилося багато волонтерів, всі хотіли допомагати, але з часом тих, хто може невпинно працювати заради інших стає дедалі менше. Це повʼязано з тим, що волонтери - це звичайні люди, які можуть втомлюватися, які так само переживать проблеми, хворіють, мають потреби, але при цьому хочуть зробити щось, задля допомоги іншим.
«Люди дуже активно допомагали, але з часом ця активність згасає, волонтерів сьогодні дуже не вистачає. Коли не відчуваєш зворотнього звʼязку, чуєш багато важких історій людей, інколи сприймаєш це дуже близько до серця, і це дуже важко. Волонтерам теж потрібно відпочивати, відновлюватись, адже всі ми люди. На це часто не вистачає часу» - говорить наш волонтер Євгенія Білоусова.
Однак всі наші волонтери сходяться в одному - попри всі труднощі, коли ти бачиш вдячність в очах людей, сльози від того, що хтось отримав надію, якої в них не було, теплі обійми та посмішки - це вартує всіх тих зусиль, які ми прикладаємо та дає сили рухатися і працювати далі.